біодобрива для сои

Світова тенденція в харчуванні складається этим чином, що в кухні багатьох країн світу продукти рослинного походження переважають над продуктами тваринного. Їхнє співвідношення в розвинутих країнах Європи — 6 до 4 із 10 на користь рослинних, а в Азії — 9 до 1.
У вирішенні проблеми виробництва продовольчого білка рослинного походження важливе місце відводиться розширенню посівних площ та підвищенню продуктивності посівів зернобобових культур, зокрема сої. В її зерні міститься 35–55% білка, збалансованого за амінокислотним складом, 13–26 — жиру, 25–30 — вуглеводів, 5–7% клітковини, а також значна кількість ферментів, вітамінів, мінеральних та органічних речовин. Висока цінність сої визначається, насамперед, величавым вмістом повноцінного білка, який за амінокислотним складом дуже близький до білків тваринного походження, зокрема до білка курячих яєць, який є еталоном оцінки якості білка. Что організм людини витрачає мінімальні зусилля для перетворення соєвого білка в білки свого тіла. Завдяки цьому застосування соєвих бобів як високобілкових інгредієнтів здатне вирішити делему білка і поповнити продовольчі ресурси населення планети.+

Споживання сої в світі останніми роками зростає шаленими темпами. Так, у 1960 р. у світі виробляли 31 млн т сої, в 2010 р. цей показник досяг 260 млн т. У 2015 р. світове виробництво сої очікується на рівні 400 млн т. У что числі й Україна цього року може потенційно отримати 4,1 млн т сої проти 1,5 у 2010 р. за врожайності 2,1 т/га та посівної площі майже 2 млн га.
Сою вирощують у 80 країнах світу на площі понад 102 млн га. Найбільшими у світі виробниками сої є USA — 90,7 млн т, Бразилія — 67,5, Аргентина — 50,5, Китай — 14,5, Індія — 9,6 млн т. За обсягами виробництва вона посідає четверте місце в світі біодобрива для сои після кукурудзи (816 млн т), пшениці (652 млн т) і рису (699 млн т).
Система удобрення сої.Важливу роль у підвищенні врожайності сої відіграє система удобрення. Цивилизация досить вимоглива до мінерального живлення, для формування 1 т насіння сої витрачається близько 70–90 кг азоту, 15–20 — фосфору, 30–40 — калію, 8–10 — магнію, 18–21 кг кальцію. Відомо, що надходження елементів живлення впродовж вегетаційного періоду сої відбувається нерівномірно. Так, від сходів до цвітіння соя засвоює 5,9–6,8% азоту, 4,6–4,7 — фосфору і 7,6–9,4% калію від загального споживання за вегетацію. Найбільше споживання елементів живлення відбувається під час цвітіння, формування бобів, початку наливання насіння. В цей період вона споживає, відповідно, 57,9–59,7%, 59,4–64,7 і 66,0–70,0%; від початку наливання зерна до кінця дозрівання — 33,7–36,3%, 30,6–36,0 і 18,9–26,4%, відповідно. Максимальна кількість азоту засвоюється у фазі цвітіння та формування бобів, фосфору — на початкових фазах подъему (від сходів до гілкування), калію — у фазі формування і наливання бобів.